Родинна справа

Родинна справа
 «Збережемо красу – врятуємо Країну! І це - Родинна Справа»
 Геннадій Тітов. 
Коли замислюєшся над загальною культурою держави, нації, виникає елементарне запитання: «А хто створює її підґрунтя?» Звідкіля наповнюється її духовне джерело? І на думку припадають цілі творчі родини, династії, навколо яких виникають культурно-мистецькі середовища. Особливо такі творчі осередки на початку ХХ століття мали вагоме значення для формування естетичних поглядів столиці. Ми кажемо родина Олександра Прахова, Сергія Мазаракі, Варвари Ханенко, Олександра Мурашка та інші - і в уявленні виникає ціла потужна хвиля культурно-мистецького духу столиці України. За кожною родиною промовляє вагома історична подія, ними створена особлива творча сторінка не тільки в столиці України, а й за їхніми здобутками формувалася культура цілої нації. Творче середовище цих родин впливало на свідомість навколишнього оточення, на культуру соціуму в цілому. 
Коли ми кажемо про столицю України, то згадуємо не тільки його історичні пам’ятки, мальовничі краєвиди, а й людей, сповнених шляхетним духом, які створювали особливу культуру великого міста, сповненого таких естетичних понять як краса, гуманність, благородство. Саме про такі творчі родини піде розмова у цій статті. Про родини, які починаються від Г.А. Сокиринського (1900-1974), М.Г.Ягодкіна (1902-1974), Г.К. Тітова (1914-1975) та В.М. Решетова (1930-2015) та про їхніх нащадків Тітових - Ягодкіних - Носенко, Дем’яненко. Виставка п’яти поколінь київської творчої родини представлена у художній галереї Київської організації Національної спілки художників України «Митець», і це тільки початок, зазначила Тетяна Ягодкіна. 
Даремно запитувати, що поєднує цю неймовірно плідну творчу родину - а саме любов до мистецтва, глибока зацікавленість історією свого народу, прагнення створити навколо себе красиву оазу в поєднанні з взаємною повагою та толерантним відношенням один до одного. А це не так просто, бо що не особистість, то яскравий самодостатній митець, який збагатив українську культурно-мистецьку скарбницю самобутніми творами. Дійсно, можна констатувати що перед нами модель України, де дихає життєдайна сила прекрасного через авторські художні образи. Художники запрошують нас у захоплюючу подорож рідними епічними просторами, запрошують до діалогу мовою живописного різнобарв’я. Отримані фахові знання збагачуються власними спостереженнями, роздумами та примножуються інноваціями в яких кожен знайшов свою власну родзинку. Як зазначила Ганна Носенко - членів їхньої сім’ї поєднує загальне ставлення до мистецтва – щире й відкрите служіння культу Краси. 
Творчу освіту кожен отримав в Київському державному художньому інституті, нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури у провідних її митців. Тому на цій виставці вирує спільність ідейних і мистецьких уподобань, ґрунтовний професіоналізм і бажання зберегти усталені творчі принципи української художньої школи. І ось перед нами твори авторів, які поєднані київською творчою школою, але з цілком сформованими власними творчими стилями, своїм світоглядом життєвим досвідом та мистецькими уподобаннями. Так у серії творів «Міста» Григорія Сокиринського (за плечима якого потужна школа від Ф.Кричевського, М.Бурачека та В.Татліна) простежується академічний реалістичний напрямок, як і в серії акварелей «Пляжі» Володимира Решетова, а творам прекрасного пейзажиста та ілюстратора Геннадія Тітова притаманний вишуканий малюнок як на представленому «Автопортреті». 
Наступне покоління створює інший настрій в якому відчувається заглиблення у витоки української історії. Характерною ознакою полотен Г.Ягодкіна, учня О.Лопухова, є заглиблення у вагомі історичні теми з акцентами на творчість таких митців, як Т.Шевченко, Г.Сковорода, серії творів з прадавньої давньоруської історії, теми народних свят та етноісторичних циклу присвяченого русичам-ведам. Для Ганни Носенко, чаклунки світлового простору на панорамних пейзажах та вишуканих кольорів у натюрмортах, головне - передати іншим своє захоплення від побаченого. І це їй вдається, досить розглянути представлені натюрморти з яблуками та чорнобривцями, чи серію творів на тему українського бароко. 
Тетяна Дем’яненко вдало поєднує графіку з живописними нюансами, що надає її творам особливого завершеного стану. В її яскравих натюрмортах з квітами відчувається музичний настрій. А в творах Тетяни Ягодкіної пульсує життя у повній гармонії та позитивному настрої. Це стосується пейзажів і портретів, що підтверджує представлена картина «Портрет скульптора Г.Тітова». Особливу увагу художниця приділяє прославленню Жінці-богині усього живого на землі, що вдало розкрилося у серії творів присвячених різним порам року.
Олександр Тітов все краще взяв від зосередженого та масштабного В.Шаталіна і романтичного В.Зарецького створивши власний напрямок у своїй творчості. Тому його картини з багатофігурними складними за сюжетами композиціями приваблюють виваженістю та своєрідною подачею творчого задуму, досить подивитися на «Портрет леді Джейн з собачкою». Геннадію Тітову - молодшому притаманне фахове володіння малюнком, який красномовно розкриває творчий задум митця. Особливо це відчувається в серії міських пейзажів різних міст Європи. За фахом Геннадій скульптор, в мистецьких творах якого панує масштабна тема створена у малій пластиці.
Різні за віком, творчими здібностями, художнім смаком, сформованим творчим стилем художники створили справжню оазу краси і натхнення. Порадували присутніх і перші кроки самих молодших учасників вернісажу - Віри Решетової та Іванки Тітової. Хто знає, може для них доля приготувала особливе місце на мистецьких теренах України. 
Естетична багатовимірність формули Краси – ось спільний знаменник представлених творів. Допитливий глядач зможе оцінити категорію прекрасного через творчі задуми, розкриті кожним з художників по своєму. Саме такими є представлені побутові сценки, пейзажі, натюрморти чи портрети. «Не писати, не малювати – означає не жити, не мислити, не відчувати, не існувати, тому творчість для кожного з нашої родини, являється основним сенсом існування. Бо ми вважаємо що Краса – це не просто сутність, що існує поза межами людської свідомості і яку варто відновлювати, але ще й засіб пізнання світу, засіб формування духовності людини і навіть служіння громаді в часи грізних випробувань, - висловився заслужений художник України, професор НАОМА Г. Ягодкін. 
Велике відбивається в малому і родина - це мініатюрна модель Країни. Якби ми уявили собі частину світу, усі мешканці якої – художники, то вона була б дуже подібною до учасників цієї виставки. Вони несхожі, належать до різних поколінь, кожен має свій світогляд, життєвий досвід, темперамент, власний неповторний творчий почерк, і, в той же час, вони Сім’я, спільнота людей поєднаних міцними зв’язками любові. Передана краса оточуючого світу через власні художні образи свідчить, що екологія краси – це не тільки еталон свідомості людини, а й самозахист нації від руйнування й хаосу.
 
 
 
  Г. А. Сокиринский
 
   Г. О. Тiтов "Мандрiвник"
 
   Носенко "украiнське бароко"
 
   Р. Решетов "Тихий вечiр.Сула"
 
   Ягодкiн Г. М. "Бiлий ранок"
 
   Ягодкiна Т. Г.
 
 
 
 
Валентина Єфремова, мистецтвознавець, заслужений працівник культури України.
 Фото Тетяни Ягодкіної
07.10.2017