Стежина від батька до сина

«Я повинен маллювати щодня, інакше житя втрачає свій сенс»

Олександр Масик

 

З ініціативи Громадської організації «Сумське земляцтво у м. Києві» у рамках відзначення 100-ї річниці з дня заснування Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури влаштований творчий проект «Стежина від батька до сина». Художньо-документальна виставка урочисто відкрилася у виставкових залах Центрального державного музею літератури та мистецтва України і поєднала такі дати: 100-річчя Заслуженого художника України Володимира Ілліча Масика (1917-2017) та 70-річчя художника Олександра Володимировича Масика.

У експозиції представлено понад п*ятидесяти художніх творів із родинної колекції, цінні архівні документи із фондів ЦДАМЛМ, твори зібрань Дирекції художніх виставок України. Через образне бачення двох поколінь митців, випускників НАОМА, до глядачів промовляє мальовнича Україна з вкрапленням краєвидів Нью-Йорку.

В урочистому відкритті виставки прийняли участь: заступник голови ГО «Сумське земляцтво у м. Києві» Юрій Вітренко, директор ЦДАМЛМ України Олена Чижова, заслужений художник України, лауреат премій Г.Сковороди, М.Макаренка професор НАОМА живописець Генрі Ягодкін, представники центральних державних архівів, спілок, друзі, земляки та поцінувачі українського мистецтва.

 «Наше земляцтво насамперед турбується про яскравих особистостей Сумщини, до яких безумовно відносяться художники батько й син Масики. Чимало їхніх творів передано родиною до Краєзнавчого музею у м.Конотоп, у Художню галерею ім.І. Кавалерідзе у місто Ромни, а для нас, земляків, почесна місія влаштовувати творчі проекти в столиці України,» - сказала у вітальному слові виконавчий директор товариства Ірина Родченко, яка передала вітання від його голови Івана Рішняка. 

«Магічне слово «земляк» має вагоме значення для поєднання людей, мабуть тому на відкритті виставки чимало уродженців із Сумщини. Ми пишаємося творами Масиків, в них звучить гімн краси української землі. Представлені твори з Ньою-Йорку як передвісник входження України до Європейської  спільноти,» - зазначив Ю.Вітренко. 

Твори авторів відлунюють почуття вагомої цінності родини, Батьківщини і людиней трудівників.  В.І.Масик відноситься до мужнього покоління людей, які захищали свою державу в години лихоліття Великої Вітчизняної війни. Тому представлені фронтові замальовки, щоденники - яскрава криниця правди з життя українського народу. Він народився у багатодітній родині де виховувалося 13 дітей, семеро з яких були усиновлені, все що було ділили на всіх. Тому важливі гуманні риси передалися від батька до сина. 

Підгрунтя до творчості В.Масика було закладене у художній студії О.Гофмана у Конотопі, куди родина переїхала з міста Катеринослава (нині Дніпро) у 1918 році. Потужна київська школа живопису  (після закінчення В.Масиком Київського державного художнього інституту майстерня М.Шаронова та К.Трохименка) дала яскраві паростки, свідком яких стала потужна творча спадщина митця. Серія книжних знаків сповнена художньо-естетичного значення, це ціла школа для навчання. А пейзажі викликають натхнення, тому їхня непересічна значимість у прищепленні глядачеві почуття прекрасного.  

 В.Масик заслужений художник України, ветеран Великої Вітчизняної війни, пройшов з олівцями та пензлями складний життевий шлях. Свідком цього понад 400 виставок в Україні, 100 за кордоном, 70 персональних. На його картинах сіяють красою Карпати, Кавказ, Прибалтика, Київщина. Не оминув увагою художник і провідних творчих особистостей як І.Франко, Л.Українка, Т.Шевченко, образи бандуристів, героїв праці сповнені глибокого псіхологізму.  

Він був неперевершеним майстром пастелі, темпери, акварелі. В арсеналі художника серії картин присвячених вагомим державним програмам як індустріалізація, освоєння цилини, серії «Трудівники села» та «Дніпрогес». В.Масик сповідував ідеї гуманізму та добра, тому в його творчості червоною стрічкою проходе тема взаємозв*язку людини і рідної землі. Він формував навколо себе творчу еліту від спілкування якої його син Олександр з юних років збагатив своє творче уявлення художньо-мистецькими цінностями. 

Поєднала батька й сина спілна праця над створення постійнох експозиції «Архітектурний ансамбль Києво-Печерського історико-культурного заповідника». Цей творчий період Олександр згадує з особливою вдячністю, бо співпраця поруч з батьком над великими за розмірами панно, сприяла його фаховому знросту. А історична значимість української духовності починаючі з 13 століття вплинули на питливість світогляду О.Масика. Тому віі усе своє життя звертається до знакових подій української спільноти, особливо періоду казаччини. Свідком цього була його активна участь у міжнародному пленері «Історія і сучасність».  

 В серіях картин Олександра Володимировича вирує світло і радість, від намагається свторити навколо себе оту Мальовничу Україну, яку оспівував у своїй творчого Кобзар. Він відгукувався, як і батько. на проблемні ситуації в Україні, свідком яких стала серія сталеварів, прикордонників, ліквідаторів Чорнобильської трагедії.  Але гімном творчого надбання випускника Київського державного художнього інституту є пейзаж. Сотні картин присвячені Київу, Криму, Гуцульщині,  Прибалтиці та рідній Сущині. Біля його вітряків вирує історія, а поруч з храмами виникає почуття благословіння. 

Місто Конотоп родине гніздо Масиків, нащадків Запорозьких козаків ід Батуринського куреня Максима Масика. А по жіночий лінії мати Олександра Масика була внучатою племінницею Іллі Репіна. Так що у крові художника природній потяг до прекрасного і прагнення змінити світ позитивними художніми образами.

Назвою ювілейної виставки послужила картина В.Масика з українським мотивом «Стежка до річки». Стежини які продовжує його син сприяють зміцненню дружніх відносин між провідними державами світу: Китаєм, Канадою, Польщею, Болгарією, Грецією, Ізраілем і нарешті США де зараз з родиною проживає О.Масик. Олександр гостинна людина, люблячий батько і турботливий дідусь.  Вагомими рисами його характеру є порядність, дружелюбність, прагнення зберегти мир на землі. Серед нагород митця є почесне звання «Посол миру», лауреат премії «Смарагдова ліра», республіканська премія «Сталева троянда», «Подяка» від Сумського земляцтва.    

НАОМА є ким і чим пишатися, серед її випускників які зуміли створити історичний літопис національної української спільноти, почесне місце займають Володимир та Олександр Масики.

   В.Масик "Стежка до рiчки"

 

  Пейзажi О.Масика

 

  Куратор проекту біля твору О.Масика

 

 Відкриття

 

  Слово Г.Ягодкiна

 

  Т. Недошовенко