Запрошуємо до спогадів…

Так створена людина, що їй потрібне спілкування, обмін думками, спогадами про особливі моменти життя. Тому виставка «Спогади про…» в це спекотне літо попадає в «яблучко». Кожен непересічній що проходе повз художньої галереї Київської організації Національної спілки художників України «Митець», побачивши таку афішу захоче приєднатися до запропонованої інтриги. Ідея належить директору галереї Ганні Лаврехі, яка добре знається на українському мистецтві  та вміє влаштувати цікавий проект. Поєднати одинадцять художників в одній виставці не так просто, але не для фахівця. На вернісажі присутні відчули суто український дух який випромінювали картин, отой хвилюючий настрій і гордість за свою Батьківщину, який виникає в доброму товаристві. Згадалися рядки з поеми Кобзаря «Сон», що «І все - то те вся країна повита красою, зеленіє, вмивається дрібною росою…». Спробуємо і ми відчути життєдайну енергетику і дивну чистоту помислів що наповнила виставкову залу.

Вирізняються три основних види образотворчого мистецтва пейзаж, портрет та натюрморт, і як краплина сяючої роси дві скульптури. Суто літні кольори сонячні та домінуюча тепла палітра створили особливу атмосферу, яка сприяла душевній бесіді. 

Так Марина Лельчук запросила нас до моря, мотиви якого вона представила на своїх картинах. Прозорі кольорі створили особливу гаму на її пейзажах, насичених дивною тугою за подорожами.   Художниця отримала потужну підготовку в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури у провідних метрів українського живопису А.Пламеницького, М.Хмелька, П.Басанця.  Ґрунтовна школа відразу відчувається на її етюдах, з виваженою композиційною побудовою «На морі», «Вечір», «Андріївська церква».

Ольга Чудна з Черкас зізналася, що їй постійно потрібні нові враження, захоплення, тому вона часто подорожує, а отримані враження передає через свої картини. Пейзажі написані олією, але по техніці нагадують вишукану пастель, наповнену киснем та хвилюючою романтикою. Також художниця розповіла, що побувала як волонтер в АТО де проводила своєрідну арт-терапію для бійців які захищають наш спокій та незалежність на Донеччині.

Приємно впізнавати улюблені куточки Києва. Саме їх, як озера Голосіївських парків, закарбував на своїх полотнах Анатолій Ткачук. За фахом він реставратор, особисто для мене це особлива когорта художників, які отримали художню практику широкого діапазону ще з студентських часів. Тому представлені картини митця мають музейний  рівень, з високою культурою, вишуканим письмом, сповнені романтичним настроєм. Питливе око митця находе завершені композиційні рішення і розставляє красномовні акценти. Саме такими є полотна «Голосіїво», «Ранок в Вілково», «Барви осені».

У добрий світ дитинства, родинного тепла і замріяності повертають нас твори Оксани Грек з Ніжина. Глядач отримує хвилю позитиву і з вдячністю занурюється у казковий світ де діти бавляться, читають книжки, радіють життю. Художниця вміє спостерігати за оточуючим світом і вдало підкреслювати щось особливе від побаченого. Саме такими є її твори сповнені добра, світлі, сонячні, наповнені красою та безтурботним дитинством «Казка для Гарбузовича». Приваблюють мотиви з нотою гумору де коти слухачі або рукодільники, важні персони у своїх оселях.  

Для Олени Василів зі Львова  участь у виставці в столиці України значна творча подія. За фахом Олена реставратор, саме та категорія митців, які добре знаються на різних техніках живопису. «Але мною правлять емоції, - поділилася в інтерв’ю мисткиня. Враження, які охоплюють її чуйну душу вона намагається передати через свою вишукану прозору палітру. Пейзажі невеликі за розмірами сповнені ліричного настрою, але в них є монументальне бачення простору. Свої хвилювання від побаченого художниця передає відверто і лірично, бо таким є її внутрішній світ.  

Пейзажі Дениса Адушкіна з Казахстану зразу кидаються в око своїм виразним стилем письма. Як зізнався сам художник що він виріс в оточенні природи тому відчуває її коливання. Митець для живопису вибрав акрил. Незважаючи на те, що технічні можливості акрилу обмежені, художнику вдалося підкреслити отой незрівняний оксамитовий подих який добре характеризує осінні мотиви. Декоративне рішення надає картинам умовності і таємності музичного звучання, коли шелест падаючого листя створює особливу ауру.

Для творів відомої львівської художниці Галини Константук занадто мало площі. Незважаючи на невеликі розміри представлених портретів, творчий задум мисткині потребує значного простору. Картини створюють потужну хвилю світосприйняття з поглибленим філософським баченням. Автор добре знається на фольклорному підґрунті і вдало передає особливості українського народного одягу, жіночих прикрас, де кожна деталь вдало підкреслює авторський задум. Художниця запрошує до спілкування і добре розставляє акценти сповнені інтриги. Перед глядачами реальні персоналії але наділені історіями з літературних сюжетів, казок, народних обрядів. Приваблює манерна «Жозефіна», романтична «Мрійниця»  у балетних пуантах, гонорова «Маківка», сміливий та кумедний «Самурай».  

Серед усіх творів вирізняється своєю манерою виконання Ярослав Стеценко. Столична публіка вже знайома з його творами, але художник настільки динамічний, своєрідний, що спонукає до більш конструктивного обговорення його творчого напряму. Він прагне розширити своє бачення через монументальний конструктивізм. Кожна лінія та кольорова пляма створюють умовний простір в якому художник розміщує своїх героїв.  Там вони і існують, відкриті, наївні, незахищені. Саме такими є сповнені динаміки й водночас внутрішньої туги картини «Дівчина і морква» та «Дівчина і кінь». Здається художник поспішає жити, йому бракує часу висловити все, що у нього на душі і він виплескує свою енергетику на полотно. Ярослав вводе глядача у свій своїх героїв мовчазних, але таких добрих та відвертих як світ дитинства.   Виникає бажання зігріти героїв любов’ю, увагою, приділити їм час, поспілкуватися. Кожен сюжет живе своїм життям, хвилює наше уявлення несподіваним задумом зі спрощеним художнім рішенням як сюжет з зажуреним «Темношкірим» або «Фіолетовим піратом». Так виникає мов натягнута струна інтрига...

Олена Леус запросила нас до «Італії» з середземноморським повітрям, романтичними яхтами, гондолами казкової Венеції. В її пейзажах свій настрій, завершена композиція і гармонійна кольорова гама. Такі твори як «Яхти», або «Троянди» чи «На дачі» завжди хочеться мати поруч, відчувати тепло і красу рідної землі, мріяти про всесвітні подорожі.

 Олександр та Володимир Микитенки представники Київської організації НСХУ секція скульптури, впевнено створюють свою мистецьку біографію. Митці фахове володіють складною у роботі бронзою перетворюючі холодний метал у живі красномовні образи. Знайдені пропорції, пластика силуетів, лінійна побудова фігур чи то анімалістичного жанру з нотою гротеску,  або образів прекрасних німф, наповнені красою і шармом. Тому кожна виставки з участю цих профі є окрасою музейного простору. На цей раз представлені «Наполеон» Володимира та «Носоріг» Олександра. В їхніх творах, а це «Поріг» і «Наполеон» вирує динаміка з нотою гротеску, високий фаховий рівень пластики.  

Отаким бачать наші українські митці сьогодення сповнене краси, спокою, коронуючи глядачів добрим настроєм та позитивом.

 

 

 

 

Валентина Єфремова мистецтвознавець, 

заслужений працівник культури України, 

фото автора.

29.07.2016