Про проблеми декомунізації

Про проблеми декомунізації
розмірковує Народний художник України  В.М.Прядка

Як стало відомо з пресс-служби Київської міської державної адміністрації  у  відповідь на запит УНН було опубліковано перелік з 34 об»єктів з комуністичною символікою, що підлягають демонтажу, або просто знищенню.


Даємо пояснення членам  високопоставленої комісії, що уклали список на знищення цих творів.У 1975 р. Київською міською держадміністрацією було видано завдання: на 6  торцях будинків по проспекту Перемоги № 17-27  відобразити історію м.Києва.

Авторами були розроблені ескізи тематичних композицій, серед яких на будинку № 21 була реалізована «Симфонія праці» /авт.В.Ламах, Е.Котков/ та на буд.№ 23 композицію «Війна і мир» /автори І.Литовченко, В.Прядка/. В цей час на рівні 2-х поверхів до будинків було прибудовано торговий блок, що  невдало  перекриває зображення на панно. Художники припинили подальшу роботу. Але у 1982 р. було знову видано завдання на завершення оздоблення  фасадів цих будинків № 17, 19, 25, 27.

Художники, враховуючи  прибудований  торговий блок, розробили  орнаментально-символічний  варіант цього комплексу:
1. Композиція на будинку № 17 символізує глибину коренів м.Києва з Трипільських  часів /джерело: орнамент трипільської кераміки /автори І.Литовченко, В.Прядка/.
2. Композиція на будинку № 19 символізує культуру Київської Русі /джерело:  тератологічний орнамент звіриного стилю з давньоруського Євангелія. Автори І.Литовченко, В.Прядка/. У      переліку творів мистецтва, призначених на знищення названі, як абстракція у вигляді сферичних /кола/ та квадратних площ.
3. Композиція на будинку № 25 символізує створення держави УРСР /джерело: орнамент – символічна вставка з роботи Г.Нарбута «Рука з гілкою», всередині якої Серп і Молот /автор Е.Котков/. Я що  ще могло бути в ту історичну реальність?
4. Композиція на будинку № 27 символізує науковий потенціал Києва: тогочасний герб Києва /квітка каштану/  у сяйві електронного імпульсу чотирипроменевої зорі /Автори:І.Литовченко та В.Прядка/.  З якої причини було призначено на знищення мозаїчні панно  «Трипілля» та «Київська Русь»?
    

Ще один  приклад: барельєфний фриз на будинку у стилі  конструктивізму, збудований у 30-х роках ХХ ст.. по Проспекту Перемогии, 30, де зображені люди, зайняті мирною працею та відпочинком – жодного комуністичного символу. Чим цей фриз так розгнівив членів експертної комісії?
    

Наступний приклад:  чавунна перильна огорожа мосту ім..Патона через Дніпро, збудованого в 50-х роках ХХ ст..  Цей міст є гордістю містобудівної техніки України тих часів. Ці символи зірки та серпи і молот є  лише визначенням  історичного часу  будівництва мосту. Ліпити туди тризуби недоречно. Його збудували наші батьки і діди і це їх слава, а нашу славу ще треба збудувати. Он, вона чекає на Подолі переправи через Дніпро вже 15 років. Отам і буде доречним Тризуб.
В історії вже нічого не викреслити. Її треба тільки вивчати, щоб не повторити помилок. Ці пам’ятники  потрібно сприймати як історичну пам'ять, яка  не суперечить ідеології Незалежної України.


На жаль, за натхнення нам правлять таліби в Афганістані, що розстріляли з гармат  скульптуру  Будди 2000-річної давності, а ісламські фундаменталісти розтрощили трьохтисячолітніх Вавілонських крилатих биків і всі експонати, що зберігалися в музеї. Так була знищена історична  пам'ять найдавнішої людської цивілізації. Історія на жаль має продовження на нашій ниві.

З історії відомо, як більшовицьке варварство у 20-30-х роках ХХ ст.. знесло всі пам’ятники царської епохи /окрім Богдана Хмельницького, Князя Володимира, бюста Пушкіна/.  Були зруйновані видатні храми, зведені предками, спалені книжки, ікони, картини, масово  розстріляні  представники української інтелігенції, мільйони селян замордовані голодом. А все почалося із знищення пам»яток мистецтва під звуки пісні: «Мы старый мир разрушим до основанья, а затем, мы наш, мы новый мир построим!». Треба  сказати, що старий  світ зруйнували, а нового так і не побудували.
           Ми, як спадкоємці тієї епохи тими ж методами почали очищувати площадку для нового будівництва України.
В пориві гніву ми  розтрощили гранітний пам’ятник Леніну на бульварі Шевченка видатного скульптора Меркурова, що був твором  мистецтва.
Проте трощити скульптурні пам’ятники, які мають мистецьку цінність неприпустимо! Цей прояв вандалізму характеризує нашу безкультурність і дикість. Розумно було б створити музей тоталітарної культури,  куди звезти ці пам’ятники,  показувати експонати, як скульптури фараонів  у Єгипті, за окрему плату. Запевняю Вас, такий музей буде популярним і приноситиме прибутки.
Та саме дивне в цій історії те, що у бідному бюджеті Київа немає грошей на те, щоб зробити щось нове, співзвучне сучасності, а на  руйнацію пам»яток мистецтва буремної епохи ХХ ст.. гроші є.
Не з того починаєте, панове! Давайте почнемо самі щось створювати, розбудовувати культуру, знімати українське кіно, встановити пам’ятник засновникам Руси-України Блаженному Оскольду і Діру /проект готовий/, встановити пам’ятник Івану Мазепі у Києві /скульптура готова/, збудуємо Храм невинно-убієнним державотворцям  Руси-України на Майдані Незалежності.


Біда України в тому, що ми не можемо  накопичити культурний шар епохи. Не встигли збудувати, як тут же виникає бажання зруйнувати та переробити.
Зауважу, що я підтримую Закон України про декомунізацію та демонтаж комуністичної символіки, але однак, у всіх випадках експертно-художня Рада КМДА з питань демонтажу чи знищення творів мистецтва тоталітарної доби повинна розглядати кожний об»єкт, конкретно з виїздом на місце розташування і після фахового обговорення приймати рішення. Потрібно розрізняти мистецтво і голу ідеологічну символіку, яка може бути використана в експозиції музею тоталітарної доби.
Руки геть від мистецтва! Дайте нащадкам самим  розібратись що добре, що погано.  Спрямуймо енергію на творення нового.

 

Народний художник України,
Лауреат Національної премії України імені Т.Шевченка,
академік Національної  Академії мистецтв України                       В. М. Прядка