Урочистості присвячені ювілею Анатолія Павловича Радзіховського
Місіонер добра та сіяч духовних цінностей
«Природа дає щедро таланти тим людям, які можуть їх нести»
дипломат В.Огризко
У Золотій залі Українського фонду культури відбулася непересічна подія – урочистості присвячені ювілею Анатолія Павловича Радзіховського, якого Борис Олійник назвав «людиною епохи ренесансу». Справедливість цих слів відчули присутні у привітаннях, які висловила справжня еліта України, серед яких дипломати: Володимир Огризко, Дмитро Ткач, Валерій Цибух, урядовці: Олександр Мороз, Іван Драч, Михайло Онуфрійчук, Анатолій Раханський, народні артисти України: Ніна Матвієнко, Анатолій Паламаренко, Микола Луків, Віктор Гуцал, Світлана Глух, Андрій Деміденко, Олександр Василенко, заслужені та титуловані митці, директори науково-дослідницьких інститутів, письменники, художники, земляки- черкащани, рідні та друзі ювіляра.
Серед привітань слід відзначити Президента Національної академії наук України академіка Б.Є.Патона, Президента Національної академії медичних наук України академіка В.І.Цибалюка, ректора Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика академіка Ю.В.Вороненка, які в своїх вітаннях відмітили великий особистий внесок Анатолія Радзіховського у розвіток вітчизняної хірургії, створення власної хірургічної школи, вражаючий науковий доробок - 48 монографій і керівництв, два 2-х томних хірургічних Атласи світового рівня. Почесну грамоту та відзнаку від Українського фонду культури за підписом Героя України, поета, громадського діяча Бориса Олійника вручив письменник О.Д.Бакуменко. Найвищу нагороду Київського православя - Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира І ст., та слова вдячності від Патріарха Київського та всієї Руси-України Філарета, оголосив проректор з наукової роботи Київської православної богословської академії протоірей отець Віталій Клос. Надзвичайний та Повноважний посол республіки Хорватії в Україні Томіслав Відошевич підкреслив вагомість діяльності Анатолія Павловича у зміцненні дружніх відносин між двома державами.
Земляки-тальнівчани вітали ювеляра короваєм і почесною грамотою занесеня у Книгу Пошани міста. Урочистості відбувалися на тлі художньої виставки, яка демонструвала потужну енергетику людини яка вміє передати свої почуття через художні образи. Програму творчего вечора блискуче провів Сергій Гальченко, український літературознавець, кандидат філологічних наук.
Якими ж стежками водила доля А.П.Радзіховського? Спочатку це рідна мальовнича Черкащина, де він народився у грізному 1942 році у місті Тальне, у багатодітній родині. Увага матері Катерини Кирилівни до проявів природніх талантів своїх восьмерих синів сприяла їхньому розвитку та становленню в суспільстві. А настанова батька Павла Олександровича – бути, насамперед, потрібними людям, прищепилася дітям на все життя. Мабуть тому двоє із синів стали лікарями. Лікарем є й дружина Анатолія Павловича - Лілія Олександрівна, їхній син Олександр та онук Анатолій.
Доля привела Анатолія Павловича у медичний інститут ім.О.Богомольця, а потім практичні кроки дипломованого хірурга відбулися під патронатом відомої школи Героя України академіка О.Шалімова. Численні наукові розробки А.Радзіховського та унікальні раціоналізаторські пропозиції були спрямовані на головне – збереження здоров'я та життя людини. А.Радзіховський автор 519 наукових праць, має 52 патенти, авторські свідоцтва і встигає приймати участь у Всекраїнських, міжнародних художніх виставках, має 27 персональних! Він член Національної спілки художників України, заслужений художник України, автор понад 350 художніх творів, більше 4,5 тисяч авторських малюнків до власних книжкових видань.
А.П.Радзіховський очолював клінику та кафедру загальної та невідкладної хірургії НМАПО імені П.Л.Шупика з 1989 по 2016 роки, нині професор кафедри. Обраний академіком Української АН, Академії інженерних наук, Міжнародної Кадрової Академії, Академії Критики Містецтва та Естетичних наук України та ряду іноземних Академій. Він доктор медичних наук, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки і, одночасно володар багатьох мистецько-літературних премій, в тому числі: "Визнання", "Золотий Орфей", та премії імені Володимира Винниченка. Нагороджений золотими медалями: "Платона", «Григорія Сковороди», "В.Глушкова", "М.Ломоносова". Вклад А.Радзіховського у вітчизняну та світову медичну науку, освіту та мистецтво відзначен багатьма нагородами серед яких: орден «За заслуги ІІІ, ІІ ст.», ордени святого князя Володимира ІІІ, ІІ та І ступенів, три ордена Архістратига Михаїла, Миколи Чудотворця, Миколи Пирогова, Михайла Ломоносова, та багато інших. Має безліч Дипломів, Почесних грамот, Відзнак. Серед яких від Президентів Азербайджану та Хорватії, Верховної ради України та Кабінету міністрів України.
А.Радзіховський пройшов тернистий шлях як і все покоління народжене у воєнні роки, але вольовий характер, прищеплені з дитинства любов до мистецтва зробили свою плідну справу. Підтримка дружини, яка стала не тільки берегінею їхньої родини, а й знавцем мистецтва, сприяла багаторганному розвитку Радзіховського вченого, науковця, практика, художника, поета та громадського діяча. Поруч по життю були й відомі митці - народні художники України Віктор Шаталін, Анатолій Базилевіч, Микола Стороженко, Олександр Скобліков, Андрій Чебикін, Анатолій Кущ, Петро Печорний, заслужені художники Микола Шелест, Оксана Полтавець-Гуйда та ін. Довірені відносини склалися у Анатолія Павловича з головою правілння Українського фонду кульутри, поетом Борисом Олійником, який влучно сказав: «Радзіховський яскраво втілює в собі профіль нації, і якби земля рясніше родила такіх людей, як він, нам би було світліше жити в цьому розхитаному, грішному, але по-своєму прекрасному світі. Він належить до рідкісно талановитих, самовіданних і доброзичливих людей, поєднує важку й небезпечну (як у сапера) професію хірурга (видатного хірурга!) з професією художника».
Та не обійшла доля і його літературний талант. Як на мене, Радзіховський впевнено стоїть на поетичному Майдані, ведучи прицільний вогонь по всіляких недругах України. Його публіцистика суголосна ікрометному слову Кобзаря, недаремно він з такою любов'ю ставиться до свого Великого земляка-черкащанина, теж людини «ренесансного розмаху».
А.Радзіховський майстер історичного та ліричного пейзажу. Його картини оспівують рідну Черкащину - «Околиця села», «Вечір на Черкащині», «Перший покіс». Запрошують помилуватися історичнии Київом «Замок Річарда», «Софія Київська», «Куточок Андріївського узвозу». Окрему оду він присвячує Хорватії, доля якої на шляху виборювання незалежності так білизька гуманісту Радзіховскому. Це сталося ще з часів його служби на Північному флоті в розгар Карибської кризи, коли мир висів на волоску від термоядерної війни. А з 1994 року А.Радзіховський був обраним в Правління і призидію Ассоціації "Україна - Світ" та президентом товариства «Україна- Хорватія».
Ви не знайдете на картинах чогось триуфального, навпаки художник створює сагу життя пов'язану з місцями, куди заносила його доля. Картини сповнені особливим сприйняттям автора навколішньої краси з нотою ностальгії яке суголосне Шевченківському віршу - «... та не однаково мені, як Україну злії люди присплять, лукаві...». Художник запрошує до Андріївської церкви, вклонитися Софії Київській, відчути дзвін Михайлівського Золотоверхого собору.
Приваблює також серія портретів друзів з відкритими обличчами, світлими поглядами в яких вирує благородство, найгуманіші риси людей, які вміють цінувати життя. В центрі експозиції портрет батьків, як дань синовної любові та вдячності за життя і виховання. Недаремно у своєму співі Н.Матвієнко віддавала уклін та пошану матері, а А.Паламаренко прочитав вірш-баладу ювіляра «Святая матінка моя» в якому пронизливо звучить туга багатостраждального українського народу «зомбованого на працю».
Академік Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури Михайло Криволапов назвав творчий шлях ювіляра «видатним явищем нашого часу». Дійсно, художні твори А.Радзіховського вирізняються самобутньою манерою письма, де вирує світло, прозора кольорова гама, що свідчить про його природне творче обдарування. Художник вміє побудувати завершену композицію, розставити акценти які впливають на виразність картини, що підтверджують серії творів: «Карпати», «Моя Черкащина», «Київські етюди».
На ювілейному вечорі презентували книгу-альбом А.Радзіховського «Спалах болю» в якому пульсує серце автора стурбованого трагичним сьогоденням рідної України. Досить зануритися у вірш «Доля України» де автор простежує історію своєї багатостражденної держави і закликає щоб люди єдналися «... від Сходу до Заходу, задля тебе, Україно, й козацького роду». У своїй поезії Aнатолій Павлович мріє щоб «...множилось добро: в коморах сало й мед. Янтарні балики, і віна, і наливки. Віддячували їм стоколосом густим. Освячені теплом їх рук веселі нивки». Згадує Трипільську давнину, Орду що запрягала у рабство наш народ, Запорізьку Січ і Кобзаря, війну в Европі, сталінський терор і знову повертається до батьківської хати, щоб рідний народ здолав усіх і жив у славі! Його хвилює Київ златоглавий, і синь Дніпра, і страсті Мельпомени...
У цілому в книзі міцним ланцюжком поєдналися поезія, графіка та живопис талановитої людини з великої літери, яка вміє відсіяти плевели від істинного зерна і чесно слугувати своєму народу. В кожному кроці яскравої біографії А.П.Радзіховського відчувається безмежна любов до прекрасного, носієм якої і є сам ювіляр.
