Голос предків...

У галереї "Митець" відбулася ювілейна виставка творів випускника Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури заслуженого художника України Дмитра Нагурного. Сама назва «Екзампай» свідчить про закладену концепцію виставки та водночас розкриває глибокий філософський та історичний підтекст свідомості самого митця. 

Дмитро Васильович Нагурний навчався в Київському державному художньому інституті (нині НАОМА) у майстерні народної художниці України, професора кафедри монументального живопису Тетяни Нилівни Яблонської (1917-2005). Шлях Дмитра у мистецтво був не простим, але основи закладені з дитинства в родині дали життедайні паростки. З вдячністю він згадує батька, самодіяльного художника, від якого отримав потяг до малювання і оте бачення світу художніми образами, яке і коронує істинний талант. 

До свого ювілею Д.Нагурний прийшов зрілим цілеспрямованим художником, який опанував монументальне мистецтво, графіку, станковий живопис, вітраж, ковку та цілий ряд видів декоративно-прикладного мистецтва. Твори Нагурного свідчять про використаня сучасних напрямів у живопису як гиперреалізм, сюрреалізм у поєднані з  оригінальними образно-пластичними категоріями в яких вирує фантазія митця. Він вдало використовує фахові знання академічної школи з містичними нашаруваннями сповненими глибокого сакрального змісту. Такими є створені образи «Абсолютний дух», «Гетьман», «Ніч на Івана-Купала»,  «Скоро осінь» та ін.  За думкою Д.Горбачева Нагурному притаманні пластичні комбінації між земним де існує гротеск і іронія, та небесним наповненим сакральними акцентами. 

Персональні виставки Дмитра Нагурного завжди привертали увагу поцінувачив прекрасного. Кожна виставка запам*ятовувалася яскравими творами, змістовною інформацією яка впливала на естетичні смаки соціуму.  Недаремно художні твори митця визані світовими арт-критиками та колекціонерами і прикрашають провідні музеї та галереї України, Германії, Італії, Бельгії, Швеції.  

Нинішня виставка приурочена до 70-чного ювілею митця і представляє твори сповнені філософського  тлумачення істоорії предків, тяжінням до містицізму з використанням символіки, кодових знаків скіфської доби. В мажорних геометричних варіаціях гиперреалістичного напряму проглядає академічний малюнок у поєднанні з  вишуканою палітрою. Знання світової культури надають творам високого художнього рівня, змістовності, надзвичайної енергетики та мажорного настрою. Д.Нагурний експериментатор, новатор, осмислювач оточуючого світу, про що й сказали у вітальному слові директор галереї Г.Лавреха, художники О.Бородай, Ю.Левченко, О.Мельник, арт-критики А.Казанцев, О.Роготченко,  Д.Корсун, видавець В.Хоменко, художник Л.Подеревянський, оператор і журналіст С. Комісаров.

Стосовно власного стилю, який став формуватися у Дмитра Нагурного буквально зі студенських років, то в цьому йому сприяло природне відчуття кольору, фахове володіння рисунком, панорамне бачення композиції. Недаремно він мріяв стати монументалістом і доклав чимало зусиль при виконанні розписів храму Святої Трійці у Македонському місті Радовище. Вітражі та розписи Д.Нагурного прикрашають м.Суми, Ровеньки, Київ. Він вміє знайти стержень картини у якому вирує подих історії, краса мальвовничих українських краєвидів, енергія великого мегаполісу наповненого духовними святинями. Такими є «Софія Київська», «Київ», «Кельнській собор» та ін. 

Серед цього вишуканого намиста сяє перлинами тема «Ню». Перламутові фігури красунь надають картинам особливого почуття поклоніння та звеличування жінки. Благо завжди поруч була і є Муза натхнення, терпляча, любляча, енергійна, вибаглива і екстравагантна дружина Ольга. 

Дмитро Нагурний майстерно вводе фігуративний живопис у свої панорамні композиції, де багато сонця, світла, простору. Як справжній будівничий він наповнює мегаполіси вулочками, арками, брамами, дивними будинками з відкритіми вікнами де чекають... Художник вміє передати свій творчий задум долаючі віки, тисячоліття нашого державотворіння. Як то кажуть і в радості і в біді разом, тому тема козаччини займає провідне місце втворчості митця, як ми бачимо на красномовних картинах «Козак Екзампай», «Гетьман».  Інколи Нагурний вводе архітектурні елементи які обумовлюють стильові ознаки, створює особливий стан інтриги заволікаючі до діалогу глядача. 

Подорожі художника завжди мали сенс відображення історичного середовища зособливою знаковою подією. Картини впливають на почуття благословеням Лаврських дзвінниц,  тишою мнастирських двориків, романтикою млрських узберіжжів. Такі картини як «Домська площа Риги», «Ніч на Володимирській», «Брама минулого», «Рімська фактрія Криму» наповнені особливим загадковим настроєм, несподіваними співвідосинами вікритих кольорів. В багатьох творах вирує динаміка почуттів на грані драматургії, всплеску емоцій схвильованої людини як на полотні «Дзеркало».

Художнику небуйдуже що робиться в його державі і він прагне привернути увагу суспільства до насущних проблем українського народу. Ось чому виникла така загадкова назви виставки - «Екзампай», до якої Д.Нагурний повертався протягом усього свого творчого життя. 

Не одне покоління вчених приваблювала ця загадкова земля на межі Кіровоградщини та Миколаївщини. Д.Нагурний відкриває нам стародавній центр Екзампай, який був вузловим пунктом старих торгівельних доріг часів Великої Скіфії.  Візьміть «Оберіг» запрошує худоджник і освятіться від головного святилища наших предків в Урочищі Екзампай як геометричного центру всього організованного Всесвіту. Дмитро сам насичений дивною сакральною енергією ритуального вогню царя Арія, передає її через свій програмний твір «Абсолютний дух». 

Дмитро Нагурний в державі і поза державою, в колі митців і сам по собі, замріяний, сповнений творчих імпульсів, занурений у творчий процес...І ось перед нами зрілий митець, якому є що сказати людям, літописець української історії, глашатай правди і борець. Виставка повчальна, сповнена драматизму і водночас світла до якого йде українська спільнота на шляху виборювання незалежності, як ми бачимо на картинах «Життева сила», та могутній «Гетьман». Художник веде нас священними шляхами до Храму, бо знає ціну Святого письма, сповіді, причастя і стану благодаті. Він віре у єдність України, переможне її майбутне і прославляє свій народ, який увібрав волю, гідність і прагнення миру від своїх предків непереможних скіфів.  

В картинах Дмитра Нагурного немає випадкових акцентів, він мислить категоріями майбутнього. Художник добре знається на міфології, народних традиціях, сакральних пам*ятках сповнених кодових знаків, гербів, орнаменту, використовує чисті кольори в яких закладені споконвічні гуманні цінності. Ось чому на його картинах багато червоного як символу перемоги, бо такою він баче Україну; жовтого у всіх його нюансах бо саме такою є наша житниця земля. Ми бачимо левів, грифонів, веселку, золотого орла як символа Скіфії вдало закомпонованих на картинах які доповнюють сюжетну канву творчих метаморфоз митця. Художник вводе чотирехкутники як органзований всесвіт з сакральний центром розташованим у Екзампаї, веде нас перехрестями доріг до  Священної чаші  непереможного царя Арія.   

Чрез свої виразні твори Д.Нагурний відроджує нашу історію, привертає увагу до духовних цінностей, закликає до єдності яку проголосили наші пращури ще з часів Великої Скіфії.  Таким є Дмитро Нагурний сповідувач  прекрасного, будівник національного культурного відродження незалежної України, філософ, глашатай правди і справедливості.

 

   Козак Екзампай 

 

   Ольга Нагурная

 

   Слово про ювiляра