З джерела рідного краю…

Є особистості означені особливою місією на землі. Вони вміщують в собі джерело непересічних знань, фаховий рівень, вміння висловлювати вагому думку, вести за собою інших. Саме до таких людей відноситься народний художник України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка Віктор Іванович Ковтун.

Щоб  зрозуміти роль В.Ковтуна на теренах українського мистецтва і культури, потрібно пройтися його життєвим і творчим шляхом. Родом майбутній художник з мальовничої Чернігівщини, села Мезін, де у 1958 році в селянській родині розпочалося його життя. Місцевість славилася збереженням народних традицій, працездатними, доброзичливими людьми. «В нашій  родині завжди дотримувалися християнських звичаїв, співали українські пісні, шанували народні обряди. Українська культура, повага до наших предків наповнювали оточення у якому я ріс. Мати завжди прикрашала оселю квітами, вишивками, розписним посудом, вміла прищепити зацікавленість до прекрасного, - згадував В.Ковтун». 

Віктор Іванович освоював художню освіту поступово, починаючи з Харківського художнього училища, де було закладене підгрунтя до графічних мистецтв вчителями В.Лапіним та Г.Коробовим. Після закінчення у 1984 році Харківського художньо-промислового інституту, відділення монументально-декоративного розпису, Ковтун впевнено пішов своєю мистецькою стежиною. Фахова освіта в майстерні відомих митців О.Константинопільського, О. Хмельницького, Л.Чернова сприяли прагненню філософськи осмислити дійсність, закласти підвалини світогляду митця. Так працездатність, вміння поєднати народні українські традиції з сучасними новаціями, надали художнику можливості створити власний творчий стиль.

 Мистецькі здобутки були визнані державою і у 2002р. В.Ковтун отримує звання народного художника України, посаду професора кафедри малюнку того вузу де навчався та отримав диплом. Але слід нагадати про один дуже знаковий випадок з студентського життя Віктора Ковтуна. «На третьому курсі відбулася його персональна виставка в Художньому музеї Харкова. Ця знакова мистецька подія свідчила про природній творчий дар художника» - згадав у розмові, його брат Сергій Іванович Ковтун.  

Постійна робота над творчими доробками, шліфування майстерності, участь у виставках, створення персональних принесли митцю популярність та авторитет. В.Ковтун стає визнаним художником та громадським діячем. 1988 рік ознаменований вступом у Національну спілку художників України, а у 1996 р. його обирають членом-кореспондентом Петровської Академії мистецтв Санкт-Петербурга, через шість років призначають Дійсним членом міжнародної Асоціації Академії традиційної інформації при ООН.  У 2007 він отримує посаду академіка Брестської Національної академії будівництва, архітектури та мистецтва. Сприяння вивчити, пізнати творчі напрями різних мистецьких течій, культури різних народів увінчалися вагомими серіями творів у яких вирувала історія українського народу.   

При всій творчій завантаженості, Віктор Іванович наполегливо займається громадською діяльністю. Він влаштовує пленери, допомагає відкривати галереї, підтримує нові таланти Харківщини. Такі риси як людяність, чуйність, шляхетність сформували славу високо порядного керівника, а організаторські здібності увінчалися обранням В.Ковтуна головою правління Харківської організації НСХУ.

Ковтун послідовно популяризує традиції харківської живописної школи поєднуючи успадковане із сучасними інноваціями. Поступово харківська творча спільнота з тяжінням до монументального бачення та декоративності зайняла певне місце на тлі образотворчого мистецтва України. 

«Простежуючи творчий шлях митця, можна назвати знакові виставки, в яких простежується його творчій ріст. Насамперед це вернісажі у Національному художньому музеї України, Українському фонді культури, Львівській картинній галереї /нині ім.Возницького/, неодноразово у Національній спілці художників України,» - поділився у розмові голова правління Київської організації НСХУ заслужений художник України В.Коновал. Цілий ряд поїздок на пленери означені вагомими творчими здобутками. Кожна поїздка це свідоме розкриття непересічних історичних подій, віддзеркалення неповторних краєвидів, створення портретів яскравих особистостей. Палітра митця наповнюється гармонією, ефектами світло-тіньових рефлексій, хвилюючим настроєм.

 В серії картин зі сільськими мотивами відчувається ностальгія по рідному дому. Художник допитливо передає селянський побут, звертається до народної творчості, яка простежується в серії натюрмортів з розписним посудом, антикваріатом, вишиванками. В них  розкривається душа митця сповнена лірики та романтики.  Досить подивитися на картину «До дому» або «Берізовий сік», чи суто жанрового сюжету «Шинкують капусту». Увагу художника привертають зовсім непривабливі мотиви – це може бути очерет на березі річки, юні рибалки, човники, куточки пірсу на морі, але в них відчувається дивний романтичний настрій. Ковтун розкривається як майстер світлодайної палітри який вдало розставляє кольорові акценти. Під його пензлем оживають особливою красою квітучі олеандри, мажорні волошки серед жита, бузок омитим весняним дощем, вишукані троянди. 

Але є ще одна риса притаманна саме художнику Ковтуну, це панорамність, монументальне бачення краєвиду. Він майстерно втілює свою творчу ідею через композиційну побудову з різними лініями горизонту. Своїми картинами з вітряками, хлібними полями, пасовиськами з худобою він повертає нас до класиків українського живопису. Почуття наповнюються величністю, виникає ностальгія по чомусь неймовірно близькому.

Що цікавить художника? Та все що хвилює його уявлення під час творчих поїздок по рідній Чернігівщині, Харківщині, Седніва, Києва, Чорногорії, Китаю. Під час подорожей була створена портретна серія в якій В.Ковтун розкривається як майстер психологічного жанру.  Віртуозно звучить мистецьке соло художника в творах присвячених Кобзарю, характерних полотнах  - «Портрет академіка Василя Гуріна», «Портрет Посла України у Чорногорії Оксани Слюсаренко», «Повар Надя», образі юної дівчинка «Арабели» та ін. Художник вдало обирає ракурс, погляд обраної натури, які передають щось особливе відоме тільки автору.

Тяжіння до монументальності притаманне Харківській школі живопису, можна простежити на серіях картин сакральних пам*яток Ковтуна. Досить подивитися на зображений Андріївський собор, творіння відомого Б.Растреллі, який благословляє нас своєю вишуканою красою. Серед позолоти куполів перлини українського бароко сяють живописні акценти бірюзового та білого, надаючи картині особливої урочистості.

   Ковтуна завжди приваблюють  вулички старих містечок. При всій камерності серій міських картин, в них відчувається особлива магія пов*язана з людськими долями. Саме такими є «Вуличка старого Катора», «Вечір у Пірасті», «Свято-Покровський собор у Харкові», «Золотоглавий Київ» та ін.

Творчий проект «Антологія мистецтва Харківщини» став своєрідним підсумком досліджень, мистецтвознавчих розвідок художника, якому є що сказати людям. В.Ковтун наповнив мистецьку діадему України коштовними перлинами Слобожанського краю. Прагнення прикрасити оточуючий світ красою, допомогти людству прищепити потяг до прекрасного спонукали митця до неординарних вчинків. Так у місті Шостка на Сумщині він відкриває художню галерею, подарувавши для її фондів власні твори.

До свого ювілею Віктор Іванович підійшов у розквіті свого таланту, як самобутній митець високого фахового рівня, для якого рідна земля та доля волелюбного українського народу є отим джерелом натхнення, яке з роками набуває особливого сенсу.

 

Валентина Єфремова мистецтвознавець, заслужений працівник культури України, володар ордену Святої Варвари, лауреат премії Ім. Платона Білецького.      

 

  

 

 

 

 

 

28.05.2018