Засідання правління КОНСХУ в умовах війни

  Члени правління Київської організації вперше після початку широкомасштабної загарбницької російсько-української війни зібралися на своє засідання. Життя продовжується і інституції мусять працювати – навіть в екстремальній ситуації. Як сказав Вінстон Черчілль, який увійшов в історію не тільки своєю визначною державницькою діяльністю, а й своїми афоризмами: «Війна війною, а обід за розкладом». 

 

  Зранку напередодні Вербної неділі Київ зазнав чергового ракетного обстрілу, і закрадалася думка, чи варто їхати на зустріч в таких умовах. Варто, ще й як. Час показав, що онлайн-засідання не замінять повною мірою безпосередніх контактів. 

 

  Члени правління КОНСХУ, а це представники 9-ти творчих секцій, неймовірно раді були зустрітися один з одним. У кожного свої розповіді про пережите, усіх торкнулася болюча тема виживання під час війни. Проблем накопичилося чимало, і провідна мистецька організація столиці мусить знаходити шляхи їх вирішення. На повістці денній різні питання, але головні з них – сформувати шляхи підтримки державі, зберегти творчий потенціал організації, знайти шляхи фінансування, визначити певний формат праці в умовах військового стану.

 

  Засідання відбулося в спілчанській галереї «Митець», де проходила виставка плакатів на тему: «На сніданок була війна» (куратори заслужений художник України Андрій Будник та Юлія Трохимчук). На даний час вона вже попрямувала у щойно звільнене від ворога північне прикордоння України, в галерею «Ромен», що в м. Ромни Сумської області. Потім ця експозиція полетить до столиці США.

 

  Остільки чимало художників виїхали за межі столиці, довелося обговорювати й вирішувати насущні проблеми обмеженим колом. Головне – підтримати тих, хто опинився в окупації, хто змушений жити у бомбосховищі, хто знаходиться у статусі переселенця. В онлайн-форматі привітали з ювілеєм новобраного голову Спілки, заслуженого художника України Володимира Кутняхова. За погодженням з ним, заслухали Руслана Кутняка про сучасне положення у нашому творчому колі, а Віктор Коновал оперетивно проінформував про творчий проект «Герої України», створений за підтримки очільника Києва Віталія Кличка з метою його подальшої реалізації в містах побратимах столиці України. На підтримку потерпілих членів КОНСХУ, які опинилися у важкому становищі, вирішено було організувати виставку-продаж картин.

 

  Предметом обговорення була вкрай стала ситуація з членськими внесками та пошук шляхів фінансового забезпеченням галереї «Митець», яка на межі закриття, бо нема прибуткових заходів, а комунальні платежі ніхто не відміняв. Піднімалося також питання про покращення роботи спілчанського сайту, який бажано реформувати як щодо насичення інформацією про діяльність та заходи КОНСХУ, так і щодо  подачі  цієї інформації з використанням сучасних форматів інтернет-ресурсу. Адже «слово – це зброя», про що не слід забувати, особливо в часи жорстоких випробувань, яких зазнає сьогодні Україна.

 

  Цю тему – підступного вторгнення на нашу землю сусідньої держави – обійти було неможливо. Думки з цього приводу висловили Іван Пилипенко, Володимир Балибердин, Аліса Забой, Лариса Пиша, Костянтин Косаревський, Віктор Бариба, Галина Дюговська, Олексій Роготченко, Валерій Губенко, Карина Кравець, Валентина Єфремова. Попри те, що кожен на собі відчув, пережив і переживає наслідки й жахи загарбницьких дій рашистських варварів, чимало членів Спілки вже почали творчо працювати, висловлювати власними творчими засобами свою реакцію на сучасні події в Україні. Анжела Кущик відкрила персональну виставку у Варшаві, а в місті Лодзь проходить,  на підтримку України, спільна виставка польських та українських митців, в якій приймає участь член КОНСХУ Світлана Аношкіна.

 

  Мистецтво завжди було на передовій. Ми знаємо чимало прикладів всесвітньо відомих митців, які закарбувати жахіття війни у своїх творах. Досить згадати «Апофеоз війни» Василя Верещагіна, який показав «підсумок» воєнних баталій  композицією з горою черепів загиблих воїнів. Або серії робіт  Альбрехта Дюрера, Франсіско Гойї… Ці й інші художники у різні часи через свою творчість привертали увагу людства до жорстоких наслідків, які несе з собою війна. 

 

  І сьогодні ці жахіття війни, явивши всьому світові свою істинну зажерливу й заздрісну сутність, своє потворне  обличчя садиста-насильника, принесла до нас рашистська Московія, руйнуючи й плюндруючи квітучу землю України.  Впевнена що народ, який виростив армію, яка прийшла з настроєм убити, пограбувати, знищити – не має місця в структурах цивілізованого суспільства. 

 

  Сьогодні на наших очах переписується історія нашої країни, події якої, без сумніву, внесуть суттєві зміни в існуючий світовий порядок. Тому завдання не тільки науковців-істориків, письменників, публіцистів, але й художників стати літописцями цих подій. Адже художники мають у своєму творчому арсеналі унікальний виражальний засіб – образність, те, що через зорову пам’ять глядача може впливати на емоції й підсвідомість так само, як і музика чи поетичне слово.

 

  Тож докладемо всіх зусиль, щоб залишилися в мистецьких образах, на полотні і в скульптурі, ті високі духовні цінності, які відрізняють наш народ від варварів, що посягнули на нашу землю і на прагнення її народу самому визначати своє майбутнє. 

 

Валентина Роменська (Єфремова).

Фото автора

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   РАЗОМ ДО ПЕРЕМОГИ!