Літописець життєвої правди
Ці слова належать художнику Петру Івановичу Кодьєву (1899-1962), творчий шлях якого сформувався у складний період тоталітарного режиму в Україні. Його творчість була мало відома широкому загалу, але завдяки дослідженням доктора мистецтвознавства Олексія Роготченка вдалося створити уявлення про складний життєвий і творчий шлях художника. А монографія доньки художника мистецтвознавця, доктора культурології Олени Кодьєвої цілісно розкрила фахівцям як митець спромігся реалізувати себе, перебуваючи у самому епіцентрі вкрай складних та суперечливих подій Громадянської і Великої Вітчизняної воєн. П.Кодьєв опанував різні жанри та техніки і створив цілі цикли художніх творів в яких вирує правдиве життя українського народу.
Петро Кодьєв не епатажний митець, він мов би поза сценою і мікрофоном, але його голос впевнено торкається струн душі і наповнює почуття шляхетністю, чистотою помислів, високим художнім рівнем. естетичною насолодою. Ось чому за думкою директора галереї Ганни Лаврехи, представлена виставка вражає своїм музейним рівнем. Дійсно, кожен твір, а їх 35, демонструє багатогранність творчого дару художника, знайдений власний творчий стиль в рамках реалістичного методу, підтверджує самобутність київської мистецької школи.
З картинами можна розмовляти в результати такої бесіди виникає не тільки естетична насолода, а й збагачення знаннями. Історія українського народу в іменах, датах, подіях проходить через створені художні образи Кодьєва. Він звертається до теми козацтва, будівників соціалізму, Шевченкіані, створенню колгоспів, воєнній темі. Окрема розмова стосується портретній серії в якій розкривається не тільки творче уподобання митця, ми можемо прослідкувати коло видатних особистостей які формували творчу еліту столиці. А це відомі письменники, художники, актори І.Іжакевич, О.Вишня, А.Пащенко, В.Касіян, Т.Яблонська, П.Панч, М.Лисенко, М.Бажан, І.Кавалерідзе, П.Сльота, І.Макогон, О.Тищенко, П.Говдя, Л.Міляєва.
Тематичні картини говорять про хвилювання митця за долю свого народу, особливо характерними є такі твори, як «Дорогами петлюрівщини», «Хвилина радості», «На колгоспному полі». В натюрмортах завжди присутні суто української культурної спадщини. А як що художника приваблювали дари ланів та садів, то в цих картинах він оспівує красу природи. Найбільше усього характер митця, на мій погляд, розкривається в серії пейзажів з такими мотивами як «Лісова тиша», «Осінній спокій», «Річка Стугна», «Озеро Розлив у Кончі-Заспі», «Осінь. У Ботанічному саду». Саме в цих творах Петро Кодьєв предстає один на один з обраним мотивом і відверто розкриває свою душу….
Монографія створена донькою художника Оленою Петрівною, відкриває широкому загалу невідомі сторінки з творчого життя батька. Петру Кодьєву все життя прийшлося слугувати державі, культурно-мистецьким питанням, особливо під час збереження та перевезення художніх фондів з Уфи у звільнену від фашистів столицю. Художник мріяв про видання книги спогадів, зберігав свої нотатки, замальовки, світлини, документи. Його хвилювали ідеологічній питання, сучасні шляхи навчання молоді, він переймався кадровими питаннями в галузі культури, займався проблемами реставрації, допомагав окремим митцям.
Але є ще одна важлива риса притаманна цьому виданню – неймовірне бажання доньки передати вдячність батькові за порозуміння і любов, які існували в родині. У додатках до видання ми знайдемо документи та світлини починаючі з батьківської хати з міста Новогеоргієвська Кіровоградської області. Унікальні довідки воєнного періоду, фото з життя науково-реставраційних майстерень, родинні знімки, урочисті на державних заходах. Все це доповнює розповідь про художника, громадського діяча, людину безмежно захоплену мистецтвом і бажанням нести культуру у світ.
Коли картини зацікавлюють глядача це свідчення про майстерність художника, коли вони приваблюють фахівців, це вже ознаки визнання, а коли їх прагнуть мати галереї та музеї це вже народне надбання. Представлена виставка відкриває Петра Кодьєва широкому загалу як вагому частину культурно-мистецької скарбниці українського народу.
Петро Кодьєв народився в м. Новогеоргієвську (нині м. Світловодськ Кіровоградської області) у родині робітника. У 1919 – 1920 рр. воював на полях Громадянської війни, потім брав участь у відбудові Донбасу. 1929-1932 навчання у Київському художньому інституті. Майстерня вчителів по живопису А. Черкаського та В.Пальмова.
У 1931 – 1934 рр. працював директором Київського державного художнього технікуму. З 1934 по 1938 рр. перебував на посаді відповідального секретаря Оргкомітету Спілки. У 1938 р. організував справу реставрації творів образотворчого мистецтва на Україні і став першим директором Державної науково-дослідної реставраційної майстерні. У 1943 – 1945 рр. працював директором Картинних фондів художніх музеїв України, які були евакуйовані до Уфи.
Твори П. Кодьєва зберігаються в музеях та приватних зібраннях України та за кордоном.
Валентина Єфремова мистецтвознавець, заслужений працівник культури України, володар ордена Святої великомучениці Варвари.
Фото родини митця
