Ода радості  або філософія релаксу

Розмова піде про творчий шлях Вадима Володимировича Михальчука- мистецтвознавця, педагога, художника, який зумів за досить короткий термін завоювати авторитет на мистецькому олімпі. Поруч із науковою діяльністю й педагогічною практикою митець плідно працює у живопису. 

Михальчук переосмислює життєві негаразди, які полонили наше суспільство і виносить вердикт усьому негативному через  емоційні художні образи, у яких простежується іронія, гротеск, гіпербола. Творче коло, у якому проходить життя митця, пов’язане з художниками, науковцями, педагогами та студентством. Він спостерігає за молоддю, вивчає їхні пріоритети та намагається прищепити естетичні риси через свою творчість. Таким чином народжуються художні образи, у яких віддзеркалюється сучасне життя.

Як науковець і педагог Михальчук увірвався в мистецький простір метаморфозами своїх творів, перетинаючи усі живописні закони й традиції. За досить короткий час художник зумів привернути увагу оцінувачив образотворчого мистецтва, зробивши виклик традиційним поглядам. Перекидаючи мости від теорії до практики, він встигає плідно працювати біля мольберта, що дозволило йому активно брати участь у творчих всеукраїнських вернісажах, проводити власні персональні виставки. Відгуки фахівців у пресі показують, що перед нами цікавий самобутній художник.

У чому унікальність В.Михальчука, чим він відрізняється від інших, чому виникає така хвиля дискусій навколо його творів? Відповідь дають створені картини, кількість яких важко встановити. Загалом твори віддзеркалюють авторське бачення краси та зацікавленість світовим мистецтвом, красу юних грацій. Яскраві декоративні композиції напрочуд легко вписалися в сучасний стан соціуму. Кожна картина має свої особливості, але їх поєднує  динаміка художнього враження, що випромінюється. Деякі писалися в майстерні, а більшість потребувала подорожей по Україні та далеко за її межами.

Митець  знаходиться в постійному русі самовдосконалення, подорожуючи різними країнами, збагачуючи знання  світовими шедеврами. Його творчість вражає обізнаність всесвітньою історією мистецтва. До голосу поважного експерта прислухаються колекціонери та арт критики. 

Дослідження різних стилів, течій, напрямів у образотворчому мистецтві дали вагоме підґрунтя для формування власного творчого почерку, який, до речі, пройшов декілька стадій удосконалення. І ось перед нами картини, де, насамперед, увагу бере лінія, яка створює спрощений силует натури, будь то людина чи архітектурний комплекс. Художник майстерно володіє композиційною побудовою невеличкого чи, навпаки, багатопланового сюжету з тяжінням до панорамності, надає перевагу яскравій палітрі, яка вдало підкреслює творчий задум. У кольоровому калейдоскопі, який є характерною ознакою творів художника, особливим шармом вирує життя. 

Задля особистості зацікавленого художника, він долає тисячі кілометрів, щоб тільки побачити улюблений твір та збагатитися враженням. Після подорожей завжди з’являються нові сюжети, у яких віддзеркалюється культура, історія, сучасний стан народу тієї держави. Підтвердженням цього є картини, які наповнені каскадом емоцій: «Китайська історія», «Харбін. Софійській собор», «Північ у Стамбулі» та ін. 

Особлива душевність наповнює серію творів, у яких вирує любов до життя, до  святинь рідного міста та неймовірно мальовничої української природи. У полі зору художника всесвітньо відомі сакральні пам’ятки Києва. Він гостинно запрошує до Видубицького та Введенського монастирів, пропонує вклонитися Святій Софії Київській та відчути дзвін Михайлівського Золотоверхого собору. Ця серія картин переносить нас до доленосних подій часів Київської Русі, вони наповнені урочистістю та особливою святістю. Інша, навпаки, вражає емоційністю  та динамікою великого мегаполісу. Автор привертає увагу до яскравих будівель Києва: «Літаюча тарілка Флоріана Юр’єва», «Готель «Салют», «Будинок лікаря», «Вулиця Богдана Хмельницького», «Арсенальна площа», «Вулиця Ярославів Вал». Ці твори можуть бути візитівкою столиці України, мають виховне значення, прищеплюючи любов нащадків до історії свого народу. 

У процесі самовираження автор шукає чистоти та радості, а застосовуючи протилежні кольори, він знаходить виважену тональність, яка надає творам особливої виразності.  Художник вдало розставляє акценти, де кожна деталь грає красномовну роль, будь то філіжанка кави, квітка у вазі, пляшка напою чи гоноровий кіт. Це спостерігається у полотнах: «Морській принц з рибкою», «В майстерні» або ціла серія абстрактного напряму, що наповнена закодованими варіаціями. 

Філософське тлумачення життєвих колізій простежується в картинах: «Роздуми», «Передчуття», «Самотність», «Синя ваза» або «Прощання». Художник шукає відповіді на ситуації, які трапляються в житті кожного і намагається перекинути мости як символи єднання. Через відверті мотиви з юними граціями Михальчук постійно привертає увагу до ритму життя молодого покоління.  Інколи здається, що він іронізує над моделлю, але в межах дозволеного, як на картинах: «Настя», «Ню, «Чорна пов’язка» або «Віка». Більшість творів із жіночими образами викликають позитивні емоції, впливають на настрій, привертають увагу веселим станом. У всякому разі «Одеська дівчина», «Квітка кактусу» або «Дівчина з птахом» своїм реальним віддзеркаленням сьогодення мають право на життя.   

У цілому твори Михальчука пізнавальні, гостросюжетні, пронизливі та одночасно сповнені романтики, спонукають до діалогу. Автор натякає, що життя плинне, тому пропонує зупинитися від суєти, відпочити та милуватися оточуючою красою…

 

 

Валентина Єфремова мистецтвознавець

Фото Вадима Михальчука