У пошуках сенсу образу…

В художній галереї «Митець», яка представляє Київську організацію Національної спілки художників України, відбулася тріумфальна культурно-мистецька подія. Ретроспективною виставкою під назвою «Вдягаючи оперу» відзначила свій творчі досягнення останніх років стенографіст головний художник Національної опери України Марія Левитська.

Творча стезя цієї талановитої мисткині наповнена видатними здобутками, які розкривають її культурно-мистецьку обдарованість. Майбутня художниця народилася в столиці України, пройшла навчальний шлях в стінах Київського державного художнього інституту, відділення сценографії, яке очолював професор Данило Лідер.

М. Левитська – народна художниця України, лауреат Національної премії ім.Т.Г.Шевчена, член Національної спілки художників України, Національної спілки кінематографістів України, дійсний член Національної Академії мистецтв України, нагороджена орденом Княгині Ольги (II ст.), театральної премії «Київська пектораль», премії «Людина року – 2000». Нагороджена найвищою державною нагородою Італійської Республіки, якою можуть бути відзначені іноземні громадяни – Орденом "Зірка Італії".

В портфоліо художниці декілька професій спочатку вона працювала як художник-постановник та художник по костюмам на Кіностудії ім. О. Довженка. І вже з 1989 року була запрошена до Національної опери та балету ім. Т. Шевченка на посаду головного художника, де Левитська працює і по сей день.

Щоб зрозуміти увесь діапазон створених художніх образів, потрібно зануритися у репертуар провідного театру України. Мисткиня створила сценографії та костюми до більше як 160 спектаклів, серед яких опери «Попелюшка» Дж. Россіні, «Любовний напій» Г. Доніцетті, «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Алєко» С. Рахманінова, «Любов до трьох апельсинів» С. Прокоф’єва, «Казка про царя Салтана» М. Римського-Корсакова, «Мазепа», «Пікова дама» П. Чайковського, «Турандот», «Богема» Дж. Пуччіні, «Бал-маскрад», «Макбет», «Набукко» Дж. Верді. Низка провідних балетів: «Лебедине озеро», «Спляча красуня», «Лускунчик» П. Чайковського, «Чарівний сон» М. Лисенка, «Коппелія» Л. Деліба, «Корсар» А. Адана, «Ніч перед Різдвом», «Вікінги» Є.Станковича, «Жар-птиця», «Петрушка» І. Стравінського, «Весілля Фігаро» В.-А. Моцарта та інші.

У 1983 р. художниця отримала диплом «За кращу роботу» на Міжнародному фестивалі «Празька Квадрінале», за представлені ескізи костюмів та декорацій. Учасниця понад тридцяти художніх виставок, серед яких персональні виставки в Україні, Японії, Канаді, Польщі, Ізраїлі. Картини М. Левитської зберігаються у Державному музеї театрального, музичного та кіномистецтва України, Театральному музеї ім. О. Бахрушина (Москва), у приватних колекціях Канади, Польщі, Словенії, Німеччини, Ізраїлю, України.

У виставковій залі розмістилося декілька локацій на яких представлено ескізи театральних костюмів та ескізи до спектаклів з репертуару театру останніх років, живопис, графіка, батік. Вбрання створене для зірки світової сцени володаря унікального сопрано народної артистки України Людмили Монастирської для опери Джорджо Верді «Набуко», стало центром експозиції, біля якого гості створювали селфі. Зробила і автор статті.

Серія живописних творів під назвою «Мій чарівний сад» розкриває красу не тільки оточуючої природи, а й самобутній живописний стиль мисткині, сповнений простору, світла, м’яких світло-тіньових градацій гармонійної палітри. На мій погляд квіткові композиції схожі на музичні акорди, в яких особлива сила мистецького сприйняття, такими є мальви, троянди, лілії, іриси, ромашки, лугові трави…

Для мене стенографіст окрема таємнича професія. Вона поєднує декілька окремих напрямів, які у поєднанні слугують на посилення образності героя спектаклю. Будь то балет, мюзикл, опера. Спочатку художник вивчає текстовий матеріал, потім створюється сценарний варіант, і нарешті враховується гра актора, який доносить образ до глядача. Синтез емоційного сприйняття спектаклю доповнює музичний супровід, всі ці складові вливаються в єдиний мистецький простір, який повинен врахувати художник-сценарист. Глядач відправляється у подорож минулих епох, переживає історію яка проходить серед декорацій та гри акторів у костюмах, які промовляють мовою драматургії.

Але це не повний перечень складових, з якими стикається художник театру, є ще одна вагома категорія – сучасний менталітет соціуму. Тому поява такої персони як Марія Левитська значне явище на культурно-мистецькій ниві столиці. За тріумфом перемог стоїть щоденна творча праця, допитливе вивчення історії, культури, мистецьких уподобань світового рівня. Те що ми побачили на ретроспективній виставці дає нам уявлення відчути значимість творчих досягнень художниці, яка продовжує високу планку завдану Данилом Лідером та Федором Ніродом.

«Ми намагаємося влаштовувати виставки провідних членів КОНСХУ, яскравих творчих особистостей, бо їхні твори впливають на виховання сучасного соціуму. Тому подібний проект є окрасою нашої спільної діяльності», - поділилася у розмові директор галереї заслужений працівник культури України Карина Кравець.

Привітали ювілярку колега по творчому цеху, арт-критик професор доктор мистецтвознавства О. Федорук, Перший заступник міністра культури та інформаційної політики Р. Карандєєв, головний режисер Національного академічного театру опери та балету ім.Т.Шевченка А. Солов’яненко, заступник голови КОНСХУ живописець Р. Кутняк. У виступах було зазначено унікальний творчий дар художниці, прагнення створити свій мистецький світ в якому вирує висока професійність, глибокі знання світової історії, культури та мистецтва, неймовірна життєдайність. В цьому синтезі досягнень, пошуках художньої виразності розкривається інтригуючий, самобутній творчий стиль М. Левитської.

Валентина Єфремова мистецтвознавець, заслужений працівник культури України Фото власність галереї «Митець»