Пристрасті за головуванням або що означає ІФ арт-синдром

Будь-яка творча спілка – складний і проблемний заклад. Проблематично визначити з якої причини – чи то через погану спадковість та історію, яка починалася за часів СРСР і має тенденцію тягнутися у сьогодення із тими ж старими радянськими традиціями та звичками. Чи то через постійну невдоволеність митців – суспільством, арт-ринком, оточенням, собою самим, врешті решт. Так чи інакше, але пертурбації у творчих спілках – звична річ. От і тепер мова йтиме про Івано-Франківську обласну організацію НСХУ(далі – ІФООНСХУ), хроніки якої стали популярними у арт-середовищі не тільки Івано-Франківська.      

А почалося все ще у лютому цього року з невдалих чергових перевиборів Голови правління цієї шанованої організації. Трошки відволікаючись, хочу зазначити, що Івано-Франківськ – особливе місто з огляду на мистецький простір та тенденції. Не варто спинятися, чому саме, головне, що при невеликій кількості її членів – всього 67 особи (з правом голосу 64), тут періодично виникають катаклізми та бурі. 

Вибори не відбулися через те, що творчий колектив розколовся на тих, хто є прихильником діючого Голови правління Миколи Якимечка (який подав свою кандидатуру на переобрання) і на тих, хто такими себе не вважають. Згуртованій спільноті «супротивників Якимечка» імпонувала постать іншого кандидата на Голову. От тільки один момент не був врахований. Кандидат, якого вони вподобали, не мав відповідного 4-річного стажу роботи у керівних органах територіальної організації Спілки. А це досить чітко прописано в Статуті НСХУ, який «супротивники Якимечка» і їхній кандидат мали б знати. Чому у Спілки художників таке прискіпливе ставлення до керівного складу обласних організацій? Причин багато і найголовніша в бажанні зберегти потенціал творчої спілки, перш за все, матеріальний. 

Йдемо далі. «Супротивники Якимечка» на цьому не спинилися і у лютому  на тих же зборах видали директиву про необхідність доопрацювання недосконалого, на їхню думку, Статуту. Було вирішено змінити цю статтю на більш сучасну і демократичну, яка зводилася до того, що очолити територіальну організацію можна і без стажу роботи. Головне – щоб людина була хороша і всім подобалася. Миколу Якимечка призначили в.о. і зобов’язали внести відповідні поправки до Статуту ІФООНСХУ. (До речі, формулювання в.о. повністю відсутнє у Статуті НСХУ і до нього звертаються у виключних випадках. Тобто, це не є процесуальною нормою для НСХУ). Для виконання цього завдання йому дали 2 місяці. Слід зауважити, що на цих зборах були присутні поважні гості з Києва, заступники Голови правління НСХУ М. Кіщук та В. Зінченко, які згідно їхнього становища та положення Статут знали дуже добре і розуміли, що подібні інтервенції так просто не здійснити. На місцевому рівні потрібно проводити загальні збори для внесення поправок. Потім кожен присутній на зборах із паспортом і членським квитком в руках має особисто підписати протокол поправок. Далі цей протокол має потрапити до Статутної комісії НСХУ у Києві і ретельно перевірятися на випадок відповідності внесених поправок Статуту НСХУ в цілому. І вже потім документ із резолюцією Статутної комісії повертається на місце, після чого територіальний осередок зібравши ще цілий ряд документів має йти на реєстрацію поправок до Міністерства юстиції. Якщо скласти докупи всі ці процесуальні дії, то роки так за два можна і впоратися. 

Здавалося б історії кінець? Ан, ні. Бо має місце легендарний ІФ арт-синдром. «Супротивники Якимечка» почали писати звернення, заяви та скарги, звинувачуючи останнього у численних зловживаннях та навіть підробці Статуту. Єдине, що дивує, так це кількість підписантів – всього 8 осіб, чого явно недостатньо для кворуму. З огляду на вище написане про реєстрацію такого відповідального документу, як Статут і поправок до нього, зрозуміло, що жодне із звинувачень не відповідає дійсності. А от запитання до колективу, що вони робили у 2016 та 2017 роках, коли вносилися поправки в Статут їхньої рідної територіальної організації, однозначно виникає. Як і те, чому вони так пасивно ставилися до складання планів виставкової діяльності протягом 4-х років головування Якимечка, звинувачуючи його в «бездіяльності та порушенні статутних норм». То хто реально порушує статні норми і кому можна дорікнути в бездіяльності? Точно не Якимечку, який за часи свого правління організував і провів близько 90 виставок знаних українських митців, серед яких одне тільки ім’я народного художника України Миколи Стороженка чого варте! Хоча, згідно ІФ арт-синдрому, для декого із митців не існує ані корифеїв, ані авторитетів, ані законів. Головне, що «я так думаю, хочу і буду робити». Шановні, але не можна плутати поняття демократії і анархії! І, найголовніше, не можна до такого ступеню втратити моральність та етику, щоб виливати брудні помиї на того, хто тобі не симпатичний. Адже пліток про зловживання і тощо, тощо, тощо довкола імені Якимечка розвелося за останні місяці чимало. Ба, художник із дружньої Коломийської спілчанської «дочки» навіть відповідний живопис намалював. От не ліньки ж було митцю витрачати свій хист, вміння та здібності на подібні опуси!

І якщо хтось думає, що заколотників зумів зупинити Секретаріат НСХУ у Києві, то глибоко помиляється. Наприкінці травня виник черговий казус. Вочевидь, вирішивши, що вони припустилися тактичної помилки обравши Якимечка в.о., вони зробили спробу провести ще одні загальні збори із тим, щоб переобрати в.о. В чомусь вони так переграли, що частина художників, вислухавши «монолог бідної Лізи» про зловживання Якимечка встала і полишила ці збори. І правильно зробили! Ті ж, хто залишився, проголосували, склали протокол і т.д. і т.п., і вирішили зобов’язати Якимечка передати печатку і всю документацію ІФООНСХУ іншому художнику, до якого у них довіра і повага. Якимечко, розуміючи некоректність дій з боку опозиціонерів, видав наказ, яким відмінив всі спроби революційних нововведень. І вчинив абсолютно правильно, адже дії деяких членів ІФООНСХУ «можуть завдати матеріальних збитків та завдають шкоди репутації територіальної організації ІФООНСХУ та можуть призвести до позбавлення ІФООНСХУ членства в НСХУ за невиконання вимог Статут НСХУ та інших нормативних актів» (із Наказу від 25 травня 2018 року).

Отже, реаліті-шоу буде продовжуватися, адже, попри все, повторні вибори Голови правління доведеться провести і «неприхильникам Якимечка» слід правильно організуватися і, врешті решт, визначити того, хто переможе згідно кількості голосів, а не кількості бруду. Втім, складно спрогнозувати що вигадає на наступному кроці шедевральна «8-ка». Подейкують, що у них є дуже впливові консультанти та лобісти у нетрях Центрального будинку художника у Києві. І в це можна навіть повірити з огляду на зухвалість та відвертий бешкет, який деякі члени ІФООНСХУ влаштовують сьогодні на всю Україну.  

Особисто мене у всій цій історії та з огляду на весь «парад планет», який вже декілька місяців триває на небосхилі ІФООНСХУ, турбує виконання того ж Статуту НСХУ у якому є чудовий п.4.8: «Член Спілки може бути виключений зі Спілки за систематичні або грубі порушення Статуту Спілки, Статуту відповідної територіальної організації Спілки; невиконання рішень органів управління Спілки, рішень органів управління її територіальної організації; за здійснення неетичних дій, які не сумісні із званням члена творчої спілки і професійного творчого працівника».       

 

  Микола Якимечко із дружиною ВІрою на відкритті виставки "Микола Якимечко та його творча майстерня".

  9 травня 2018 року. Виставкові зали ІФООНСХУ

 

 

 

   Витяг із резолюції ІІ пленуму Правління КОНСХУ, в якому дана висока оцінка діяльності Якимечка на посаді Голови ІФООНСХУ

 

    

02.06.2018